ДІДУХ — ТЕПЛО РІЗДВА

У парафії блаженного Олексія Зарицького в Алматы у передріздвяні дні згадують і дбайливо передають одну з найтепліших українських традицій — плетіння дідуха із соломи. Цей звичай, укорінений у народній культурі та узгоджений із християнським календарем, у традиції Української Греко-Католицької Церкви нагадує про вдячність Богові за дари життя і праці, про зв’язок поколінь та молитовну пам’ять за померлих.

Дідуха виготовляють із пучків злаків — пшениці, жита, вівса або льону. Колосся збирають, формують за певним зразком і перев’язують так, щоб увесь сніп був цілісним і святковим. Саме слово «дідух» означає «дід», «предок», «родоначальник», тож цей символ природно відсилає до родинної пам’яті та пошани до тих, хто жив до нас.

У християнському розумінні дідух — це знак молитовного спомину про померлих предків, які відійшли з вірою, і нагадування про єдність Церкви небесної та земної (пор. Євр 12:1). Він не є об’єктом поклоніння й не має магічного значення, а свідчить про вдячність Богові за врожай, за життя та за спасіння у Христі.

За традицією дідуха урочисто вносять до дому у Святвечір — найчастіше це робить голова родини зі словами благословення. Його ставлять на покуті, поруч із іконами, як знак того, що Христос є центром дому, а Різдво Христове єднає всіх — і живих, і тих, хто вже відійшов до Господа.

Священнослужителі УГКЦ неодноразово наголошують: дідух — це традиція, наповнена християнським змістом, а не «оберіг». Забобонні практики (ворожіння, віра в «духів» тощо) несумісні з християнською вірою — усе має бути підпорядковане молитві та церковному життю.

Так про духовний вимір цієї традиції говорить Владика Михаїл (Колтун), єпископ УГКЦ: «Ми стелемо дідух (солому) під вертеп, під ялинку, на стіл, бо хочемо створити тепло для Христа, а Він говорить, щоб ми робили це для ближнього. Так цей дідух зближує всіх нас, щоб те тепло дідуха, яким ми приймаємо Бога, ми дарували ближньому».

Нехай і в нашій парафії в Алматы цей різдвяний символ стане нагадуванням: приймаючи Христа, ми покликані зігрівати любов’ю ближніх — у родині, у спільноті та в кожрому доброму ділі.